Я вже давно нікого не чекаю.
Самотністю заповнена до краю
Душа розхлюпує очима втрати.
За вікнами - чужий, жорстокий світ.
Будую частокіл від нових бід,
Встановлюю сталеві грати.
Зачиню двері, вимкну телефон,
Навію кольоровий диво-сон.
А вранці - знов на барикади.
На боротьбу за тебе і за себе,
Коли тобі цього зовсім не треба.
Гірке очікування зради...
***
стих в тему.. мое.. из прошлой жизни..
хотя.. понимаю теперь, что упустила в своей жизни 2 момента, когда надо было бороться. а я.. пустила все на самотек...итог - один где-то далеко.. в чужой стране... другой - умер....
не всегда... я редко.. очень редко борюсь...
Я вже давно нікого не чекаю.
Самотністю заповнена до краю
Душа розхлюпує очима втрати.
За вікнами - чужий, жорстокий світ.
Будую частокіл від нових бід,
Встановлюю сталеві грати.
Зачиню двері, вимкну телефон,
Навію кольоровий диво-сон.
А вранці - знов на барикади.
На боротьбу за тебе і за себе,
Коли тобі цього зовсім не треба.
Гірке очікування зради...
***
стих в тему.. мое.. из прошлой жизни..
хотя.. понимаю теперь, что упустила в своей жизни 2 момента, когда надо было бороться. а я.. пустила все на самотек...итог - один где-то далеко.. в чужой стране... другой - умер....Show replies (6)Hide answers
We use cookies to improve user navigation and collect site attendance information. By working with this site you consent to the use of cookies.